Список перед плануванням мандрівки

1. Дослідження. Ми повинні зробити достатньо, би впевнитись, що наша подорож принаймні теоретично можлива.

2. Місія. Якою є мета експедиції? Це лише суто егоїстична пригода чи маємо глибшу мету нашої подорожі?

3. Оцінка ризику. Ми повинні оцінити ризики, позначити найважчі ділянки й активно працювати над безпекою.

4. План евакуації. Якщо в проекті щось піде не так, яким чином ми отримаємо медичну допомогу або порятунок?

Пирогів

Ми поїхали в Пирогів у суботу, коли було сіро і похмуро. Але навіть у таку погоду там красиво - старі вітряки із довгими руками, підбілені хати, глиняні призьби, хризантеми і космічні ракети церков.

Спілка Української Молоді в Україні запрошує долучитися до збору коштів для вояків УПА

Привітаймо вояків Української Повстанської Армії зі святом Покрови - Днем українського війська!

Київська міська організація Спілки Української Молоді в Україні запрошує усіх долучитися до збору коштів для Київського крайового братства ОУН УПА.

До Київського крайового братства ОУН УПА належать 22 ветерани, які потребують нашої уваги і підтримки. Вони проживають у Києві та околицях. Усі вони - літні люди, багато з них потребує найнеобхіднішого. Тому до свята Покрови - Дня українського війська та Української Повстанської Армії - ми хочемо привітати цих людей, які боролись за незалежність України, не лише квітами і листівками, а й допомогти їм найнеобхіднішим, зокрема і продуктами.

Гроші можна перерахувати на картку ПриватБанку помічниці голови братства УПА Ореста Васкула: 4149 6059 1166 1916 (Ярослава Калиновська).

Детальніше: 0663421388 (Олег).

Після збору коштів ми опублікуємо детальний звіт.

Просимо зробити добру справу і допомогти ветеранам УПА.

Також просимо поширити інформацію.

Подія у фб https://www.facebook.com/events/264695440322061/

Що грузини кажуть про Саакашвілі?

Колись я таки допишу всі розпочаті пости про нашу поїздку в Грузію. А зараз скажу, що 18 днів у Сакартвело вистачило з головою. І хоча ми були лише у Батумі – Ґоніо – Махінджаурі – проїздом, в Кутаїсі – проїздом, в Зуґдіді – Местія – Сурамі – Мцхета -Тбілісі, проте цього вистачило, щоб скласти певні враження про Грузію і принаймні у найближчі кілька років туди не хотіли.

Багато друзів, які знають про реформи Міхеіла Саакашвілі і слідкують за політичною ситуацією в Сакартвело, мене запитують, як звичайні грузини ставляться до свого Президента тепер, коли, по-суті, він не має ніякої влади, а країною керує прем’єр-міністр Бідзіна Іванішвілі, російський мільярдер. Спробую відповісти. Наперед кажу, що вибірка не репрезентативна, але усюди ми намагалися поспілкуватися на цю тему з грузинами.

Поети п’ють каву, їдять конфітюр

Найсумніше стає тоді, коли розумієш, що стаєш старшою за своїх улюблених поетів. І я не знаю, як почуватимусь у тридцять років, і я стану старшою за Василя Симоненка, який помер, коли йому не було й тридцяти. Або коли мені виповниться 34, то я буду на рік старша за Григорія Чубая, буду, либонь, називати його Грицьком і дарувати книжки старшокласникам, для яких він буде вусатим дядьком. А до 34-х не так вже й багато, всього якихось десяток років, навіть менше.

Так дивно ставати старшою, а вони будуть залишатись завжди такими молодими.

У «П’ятикнижжі» опубліковано лист Чубая до Олега Лишеги, у ньому Грицьку 25, у нього дружина і малий Тарасик, який розкидає іграшки, новий період життя, як він пише, і спогади про події п’ятирічної давнини – газетний кульок з немитими черешнями і фільм про кохання дівчини до поета. Це ж тоді йому 20 років було!

Местія. Як ми дійшли до льодовика Чалааді

Коли ми складали маршрут перед поїздкою в Грузії, то не змогли оминути увагою Сванетію – гірську область, де проживають свани. У моїй розповіді не буде чачі, джигітів і героїчних сходжень на вершини. Лише трішки пригод двох людей, які поїхали подивитися на середньовічні вежі і помилуватися горами. На вершини ми не сходили, навіть до льодовика Чалааді ми ходили в кедах, тому суворим альпіністам це не варто читати :)

Батумі — місто з найдовшою набережною в Європі

Перше наше враження, коли ми прилетіли в аеропорт в Батумі о 12 ночі, - це “таксінада”. Щойно ми вийшли  з будівлі аеропорту, як нас обступили чорняві такстисти, і всі, як один, запитували: “Таксі нада?”. Мені аж стало не по собі, бо це трохи було страшнувато, вони нас щільно обступили і щось голосно говорили.

Друге враження — це грузинська гостинність, ага, та, про яку всі говорять. До нас підійшов високий хлопець, якого звали Мурат, сказав, що він зустрічає своїх родичів з Росії і нас безкоштовно завезе у хостел в місто, бо пішки йти далеченько — десь 5 км (ага, ми вже збиралися йти пішки о 12 ночі), цим він нас врятував від "таксінада". Він повантажив наші наплічники в багажник своєї японської машини, де кермо справа, і відвіз нас у хостел, перед тим сам їм передзвонив і сказав, що ми запізнимось.

Ґоніо-Апсароська фортеця у Грузії

За 9 км від Батумі розташована Ґоніо-Апсароська фортеця — археологічно-архітектурний музей-заповідник. Фортеця побудована в І ст. н.е. римлянами якраз на кордоні Римської імперії. Існує легенда, що виникнення назви Апсар пов’язано з походом аргонавтів в Колхіду по золоте руно і загибеллю сина Аета Апсирта, який саме тут і похований (а ще я знайшла, що Апсар — це інша назва річки Чорохи).

Римляни залишили фортецю у ІV столітті. З VI ст. їх замінила Візантія. З середини XVI ст. до 1878 року тут знаходились гарнізони і військова адміністрація турків-османів.

Тараканівський форт

 

У неділю відвідали з друзями Тараканівський форт біля міста Дубно.
Мабуть, усі знають, що це, але для тих, хто не чув, скажу: Тараканівський форт - це оборонна споруда, побудована у ХІХ столітті. У ХІХ ст. кордон між Російською і Автрійською імперією проходив по лінії Збараж - Броди - Берестечко - Сокаль. Для захисту кордонів царський уряд будує систему оборонних укріплень. Під містечком Дубно для захисту залізничної лінії Львів - Київ будується Дубенський форт, у наш час відомий під назвою Тараканівський форт. Головним ідеологом будівництва низки укріплених районів став герой оборони Севастополя, військовий інженер-фортифікатор генерал-ад'ютант Едуард Тотлебен.

Як можна здійснювати свої мрії

У мене є друзі, якими я захоплююся. Я захоплююся їхнім горінням, ідеями, цілеспрямованістю та творчістю. Вони вже об'їздили на велосипедах Чорне море, усю Україну із заходу на схід, пів Європи, а зараз збираються в експедицію від Чорного моря до Білого. При цьому вони збирають фольклор, записують пісні, старі мелодії, потім це все обробляють, знімають фільми і кліпи і співають на сцені. Коли вони все це встигають, я не знаю :) Ось можете переглянути їхній кліп:

   

Завдяки Великій Ідеї їхній проект - "Двоколісні хроніки-4: Чорно-білі історії" (Велосипедна етнографічна експедиція музикантів гурту Фолькнери від Чорного до Білого моря. Мета - пошук маловідомих народних пісень України, Білорусі, Росії та Фінляндії, створення фільму) може отримати фінансування. Не без нашої участі. Навіть 50 грн - це чудовий внесок у хорошу ідею. Читайте більше тут: http://biggggidea.com/project/149/ і підтримайте музикантів і мандрівників.

 

Барселона за два дні

Правило перше - не їдьте у Барселону лише на 2 дні. Цього замало, щоб її полюбити.

І хоча враження від Барселони залишились не надто гарні, дивлячись на фото, цього не скажеш - суцільне буяння, цвітіння, весна, море і щастя.

Ми помрем не в Парижі (с)

Тут всі кажуть, що Париж - це попса (аа, і я так думала місяць тому!), але це щось неймовірне. Ну, так, багато темношкірих і сміття в метро. А що, ці хіпстери, які кажуть, що вони не люблять Париж, расисти? ;) Париж прекрасний! Ці палаци на кожному кроці, мости через Сену, особливо ввечері, вони неймовірні, Монмартр вранці, коли мало людей, коли пахне свіжими круасанами і квітами із балконів. В Парижі постійно кругом гарно пахне. Іноді до запоморочення. Дуже зручне метро, яким можна доїхати будь-куди, яке час від часу виривається з темного тунелю із стінами, розмальованими графіті, нагору, і ти їдеш над містом, милуєшся вуличками, балконами із квітами і новорічними ялинками. До речі, ми ніде не бачили, щоб в Парижі на балконах сушили білизну, може, в них є якась заборона? Бо в Барселоні, як тільки потяг в'їхав у місто, так і зарясніли балкони простирадлами і светрами.

Шамбор - замок короля Франциска І

Якихось кілька десятків кілометрів від Сальбрі  - і ти потрапляєш у "сад Франції". Château de Chambord або ж замок Шамбор (наголос на останньому складі) - найбільший замок на Луарі, як пише Вікіпедія. Про те, що він був зведений за наказом короля Франциска І, що замок був мисливським маєтком, що, можливо, до створення проекту замку доклався сам Леонардо да Вінчі, ви зможете прочитати досить інформативн статтю у Вікіпедії. Залишу тут лише свої враження. Ми приїхали у Шамбор у післяобідню пору вітряної погоди 27 грудня. Нас сюди привіз наш французький знайомий автівкою, і ми напевне й не знали, куди ми їдемо. Якийсь там замок. Але те, що відкрилось нашим очам, це було незабутньо. Таке відчуття естетичної насолоди, захоплення і здивування.

Французька провінція. Сальбрі

Місцевість, де розташоване Сальбрі (Salbris) - маленьке містечко на відстані 165 км на південь від Парижа із населенням біля 5 тисяч осіб, французи називають "лісом Франції". Навколо тут і справді ліс. Колись сюди приїжджали на полювання королі, а тепер приїжджають ті, хто може заплатити за таке задоволення. Місцеві на цьому трохи заробляють. Навколо пісок, тому тут не займаються сільським господарством.
За словами Джеймса (хоч ім'я у нього англійське, але він справжнісінький француз, як він сам каже: "назвали Джеймсом, бо був якийсь актор з таким іменем дуже популярний"), нашого знайомого, у якого ми зупинилися на три дні, ця місцевість вважається дуже бідною, багато хто звідси намагається виїхати.
Недалеко знаходить Блуа - велике місто, де, звісно ж, легше знайти роботу. Як на українські мірки, Сальбрі зовсім не бідне. Вулиці освітлюються, будиночки ошатні, багато маленьких крамничок. У центрі височіє старий католицький собор, красиво прибраний ялинками до Різдва.