Ґоніо-Апсароська фортеця у Грузії

За 9 км від Батумі розташована Ґоніо-Апсароська фортеця — археологічно-архітектурний музей-заповідник. Фортеця побудована в І ст. н.е. римлянами якраз на кордоні Римської імперії. Існує легенда, що виникнення назви Апсар пов’язано з походом аргонавтів в Колхіду по золоте руно і загибеллю сина Аета Апсирта, який саме тут і похований (а ще я знайшла, що Апсар — це інша назва річки Чорохи).

Римляни залишили фортецю у ІV столітті. З VI ст. їх замінила Візантія. З середини XVI ст. до 1878 року тут знаходились гарнізони і військова адміністрація турків-османів.

На території Ґоніо знайдено залишки римських бань, казарми, преторіум, каналізацію, римську цистерну для води, колодязі, монети. 

Як доїхати?
Село Ґоніо знаходиться на південь від Батумі, столиці автономної республіки Аджарія, в сторону турецького кордону. З центру Батумі їздить автобус №16, проїзд коштує 40 тетрі (2 грн), або можна їхати маршрутками, які зловите (проїзд 2,5 грн). Одразу за річкою Чорохою біля траси будуть мури фортеці, тому пропустити її важко. Кафе і повноцінних магазинів поруч ми не помітили. Навпроти фортеці є кілька кіосків і місцевих забігайлівок, де чоловіки п’ють пиво, навряд чи там можна поїсти. У центрі села багато заправок і стоянок для фур — відчувається близькість кордону. І ще тиняється купа чоловіків.

Вхід у фортецю коштує 3 ларі для дорослих (15 грн), ще можна додатково взяти собі аудіоекскурсію за 5 ларі, але ми без неї обійшлися.

Вразило те, що фортеця знаходиться не на пагорбі, як зазвичай, а отак на рівнині біля траси, навколо немає ровів (можливо раніше русло річки було ближче), натомість за фортецею — цитрусовий сад і городи, де росте кукурудза і гарбузи.

Кількаметрові мури досить непогано збережені, як на їх вік. Фортеця — квадрат площею 4,75 га. Від входу до середини квадрату знаходить алея, обсаджена деревами і квітами, стоять лави. Зліва і справа збереглися підмурівки будівель, римська каналізація — керамічні труби. Неподалік проводять розкопки археологи. Усе заросло травою і зіллям, але досить доглянуто. В одному місці розбитий город — ростуть огірки, кабачки, капуста :)
 
Посередині у кам’яній будівлі розміщений музей, де зберігаються речі, знайдені у фортеці, - амфори, зерно, сокири, монети, прикраси. Їх там небагато, але можна почитати написи на стендах. Там же можна придбати глиняні глечики і мисочки як сувеніри.

Поряд з музеєм знаходиться могила Апостола Матвія.

Так-так, ось цей хрест - це могила Апостола Матвія, який прийшов до Ісуса після зради Іуди Іскаріота. За переказами, Матвій проповідував у Колхіді, де залишився і помер. Похований в Апсарській фортеці, тобто тут, в Ґоніо. Поруч, біля маленької могили з хрестом, стоїть табличка, де про це все написано. Влада (ну, і релігійна громадськість, мабуть, теж) забороняє проводити розкопки могили.

До речі, тут ніде немає табличок із написами “Ходити по траві заборонено”, “Лізти на мури заборонено” або якісь інші заборони. На мури можна вилізти кам’яними старезними сходами і так обійти фортецю майже по всьому периметру. Подекуди досить небезпечно йти. Ніяких поручнів немає — що збереглось, то збереглось. Можна собі гуляти і уявляти, як римські легіонери бігали тут по мурах у спідничках ;)

Було хмарно і волого, за селом виднілися гори, навколо дуже багато зелені — все було схоже на Таїланд ;) За фортецею росте кукурудза.

Туалет на території фортеці досить пристойний — є мило і папір, на відміну від українських туалетів.

Серед туристів було багато грузинів і москалів.

Якщо вийти з фортеці і перейти дорогу, а потім трохи пройтися між будинками, то вийдете до моря. Ми прийшли до моря і побачили безлюдний пляж. Нова недобудована набережна, очевидно, тягнеться від Батумі. Далі — широка смуга гальки і море. Чому тут нема туристів - неясно, треба розпитати. І ще ми бачили череду корів біля моря. І корови сцяли під пальми. Такоє от :)