День пам'яті жертв Голодомору-геноциду

От проглянула я програму телепередач на сьогодні. Фільми про Голодомор або о 5 ранку, або о пів на 12 ночі. День пам'яті жертв Голодомору? Нє, не чув. У нас тут шоу і серіали. Х-фактор, Анжеліка, любов і сірєнь... І тільки Перший національний чув про День пам'яті. Але хто буде дивитися Перший, якщо є Х-фактор і Анжеліка? Телевізора не маю, тому перевірити не можу, чи каже правду програма телепередач. Але ж таки, мабуть, правду...

Там хоч горить свічка у куточку екрана, коли показують цицьки? Ну, щоб ясно було, що сьогодні День пам'яті.

2 роки фразі "Мы их развели, как котят"

3 липня, рівно через 2 роки після прийняття (із порушенням всього, що можна було порушити) сумнозвісного закону Ківалова-Колісніченка, Рада буде приймати запропонований президентом Порошенком законопроект про зміни до Конституції, у якому російській мові надається статус спеціальної мови, що вносить хаос у законодавство.
Ха-ха, який дивний збіг! Звісно, саме за це голодували люди на Мовному Майдані, про який уже всі забули. І щоб рівно через 2 роки після прийняття закону КК ми отримали "спеціальну мову" в Конституції.
Як це було 2 роки тому?

Як держава захищає мову. Досвід Литви

Як не дивно із початком війни з Росією українську мову в Україні почали вживати рідше. Мовляв, щоб не відштовхнути "схід". Хибна думка, адже мова це частина державності. У більшості європейських країн є державні органи, котрі опікуються розвитком мови свого народу. Литовський досвід особливо актуальний. У квітні ми зустрілися з Державною комісією литовської мови, щоб детально їх розпитати про те, як Литва проводить мовну політику і як захищає державну мову. Комісія знаходиться на головній вулиці Вільнюса – проспекті Гедиміна, 60. Усі вивіски і реклама на цій вулиці, як і будь-де в Литві, – литовською. Литовську найчастіше чути в кав’ярнях та магазинах.

З головою Комісії Дайвою Вайшнєне (Daiva Vaišnienė) та її заступницею Юратє Пальонітє (Jūratė Palionytė) ми спілкуємося російською, хоча перед цим списувалися англійською. Вони знають про стан справ в Україні та про чинний мовний закон Ківалова-Колєсніченка. На Texty.org.ua вийшла редагована версія інтерв'ю. Тут можна прочитати повну версію.

Російська пропаганда в міжміських автобусах. Шо дєлать?

Тут 1+1 каже, що відмовляється від показу контенту, що вихваляє спецпризначенців та збройні сили Російської Федерації. А хто змусить водіїв міжміських автобусів не крутити всуціль російські фільми про спецназ, дєди-ваєвалі і українці-фашисти-зрадники? Щоразу, коли я маю їхати автобусом Київ-Рівне чи Київ-Почаїв (до Шумська, а не до Почаєва) і в зворотньому напрямку, мені треба зробити дві речі: посперечатися з водієм (спершу це ввічливе прохання з усмішкою, але на моє прохання не вмикати так голосно радіо Шансон, а ще ліпше увімкнути інше радіо, не вмикати фільмів, вперто каже, що всі хочуть слухати це і дивитися), а потім посперечатися із декількома пасажирами автобуса, які кричать "Включай кіно!". Це задовбало, якщо чесно. Навушники не рятують, бо картинка все одно миготить перед очима. А картинка приблизно така: кіно про мєнтів, кіно про тупих блондинок.

Чубчикове питання, або як у Кривому Розі совкові вчителі роблять з дітей націоналістів

 

Ольга, Павловська, журналістка:

"Восьмиклассник Юрко из чувства патриотизма решил себе прическу поменять. Мама удивилась, но была не против. Одноклассники похихикали, но быстро успокоились, так как с мальчиком дружат, да и никакими политическими дискуссиями он им мозг не выносит. Учителя поинтересовались новой модой у подростков и успокоились. Но не тут-то было. Директор криворожского лицея решила: чуб не по уставу (!), прическа неформальна, а мальчик - провокатор до мозга костей.