Терабайти пам'яті

Український інститут національної пам'яті зараз втілює чудовий проект "Майдан: усна історія". Чудовий він не тільки тим, що потім буде створено архів відеосвідчень учасників Євромайдану, який зможуть використовувати історики, журналісти, документалісти, а, насамперед, тим, що відкриваєш для себе прекрасних людей. Приходить людина і годину, а то й дві, розповідає про свою участь на Майдані, про відчуття, переживання, досвід. І ти розумієш, скільки прекрасних людей довкола, які вони жертовні, щирі. Красиві у всьому, навіть якщо на їхньому тілі ще не зійшли усі синці від куль і ще не загоїлись усі рани.

"Я йшов по Інститутській до Майдану, підбирав загублені щити, каски, хтось загубив книжку "Хрещений батько" англійською, мабуть, читав її на Майдані. Вулицею йшли беркутівці, якісь жінки кричала "Слава Україні", а ті у відповідь: "Слава "Беркуту"!"..."

Як можна здійснювати свої мрії

У мене є друзі, якими я захоплююся. Я захоплююся їхнім горінням, ідеями, цілеспрямованістю та творчістю. Вони вже об'їздили на велосипедах Чорне море, усю Україну із заходу на схід, пів Європи, а зараз збираються в експедицію від Чорного моря до Білого. При цьому вони збирають фольклор, записують пісні, старі мелодії, потім це все обробляють, знімають фільми і кліпи і співають на сцені. Коли вони все це встигають, я не знаю :) Ось можете переглянути їхній кліп:

   

Завдяки Великій Ідеї їхній проект - "Двоколісні хроніки-4: Чорно-білі історії" (Велосипедна етнографічна експедиція музикантів гурту Фолькнери від Чорного до Білого моря. Мета - пошук маловідомих народних пісень України, Білорусі, Росії та Фінляндії, створення фільму) може отримати фінансування. Не без нашої участі. Навіть 50 грн - це чудовий внесок у хорошу ідею. Читайте більше тут: http://biggggidea.com/project/149/ і підтримайте музикантів і мандрівників.