Не хочу жити на вулиці Леніна! Щоб перейменувати, потрібна ініціативна група і рішення місцевої Ради

Моя стаття на Texty.org.ua

При перейменуванні вулиць і площ вносити зміни в реєстраційні документи на власність, паспорти і тому подібне не потрібно.

Найпоширенішими відмовками, чому вулиця досі не перейменована, є такі: «ми так звикли, навіщо щось змінювати?», «не на часі», «мешканцям потрібно буде змінювати усі документи – це дуже дорого!», «зараз війна (вибори/економічна криза), треба іншим займатися», «ліпше б пенсію підняли», «це ж наша історія!», «не треба чіпати минуле, треба думати про майбутнє».

Терабайти пам'яті

Український інститут національної пам'яті зараз втілює чудовий проект "Майдан: усна історія". Чудовий він не тільки тим, що потім буде створено архів відеосвідчень учасників Євромайдану, який зможуть використовувати історики, журналісти, документалісти, а, насамперед, тим, що відкриваєш для себе прекрасних людей. Приходить людина і годину, а то й дві, розповідає про свою участь на Майдані, про відчуття, переживання, досвід. І ти розумієш, скільки прекрасних людей довкола, які вони жертовні, щирі. Красиві у всьому, навіть якщо на їхньому тілі ще не зійшли усі синці від куль і ще не загоїлись усі рани.

"Я йшов по Інститутській до Майдану, підбирав загублені щити, каски, хтось загубив книжку "Хрещений батько" англійською, мабуть, читав її на Майдані. Вулицею йшли беркутівці, якісь жінки кричала "Слава Україні", а ті у відповідь: "Слава "Беркуту"!"..."

Чому нас не вчили боротись?

Зі школи нам втовкмачували - все життя потрібно вчитись. Може, у школі ця думка видається трохи жахаючою (о Боже, невже всі ці предмети потрібно буде вчити?!), але зараз видається просто прекрасною порівняно з іншою істиною - все життя потрібно боротись. Але про це нас не попереджали. І не навчили, як боротись.

Не треба сприймати це слово буквально. Про жодне фехтування, мордобій і йти-по-трупах не йдеться. Я маю на увазі, як робити зусилля над собою і щось змінювати в собі і навколо себе. Наприклад, до вас погано ставляться в ресторані, а ви не знаєте, що є книга відгуків і пропозицій та управління у справах захисту споживачів, або вас посилають із кабінету в кабінет в держустанові, ви почуваєте себе зацькованим псом і не знаєте, що робити. Або біля вас вирубують парк, а ви спостерігаєте і плачете. Тобто - боротись за людські права.

Латвія, росіяни, український прапор.

Від Риги до моря (в Юрмалу) треба їхати 30 хв електричкою. Так красиво: довгий пляж, море, сонце. Дістаємо український прапор, щоб сфотографуватися. Вітер розвіває прапор, море шумить, сонце сліпить, чайки кигичуть. Біля нас проходять кілька росіянок. Одна до іншої каже:
- Уже і сюда дабралісь. Сейчас єщьо здєсь Майдан устроят.
Завіса.

Чубчикове питання, або як у Кривому Розі совкові вчителі роблять з дітей націоналістів

 

Ольга, Павловська, журналістка:

"Восьмиклассник Юрко из чувства патриотизма решил себе прическу поменять. Мама удивилась, но была не против. Одноклассники похихикали, но быстро успокоились, так как с мальчиком дружат, да и никакими политическими дискуссиями он им мозг не выносит. Учителя поинтересовались новой модой у подростков и успокоились. Но не тут-то было. Директор криворожского лицея решила: чуб не по уставу (!), прическа неформальна, а мальчик - провокатор до мозга костей.

1 березня Росія оголосила війну Україні

Коли почалася війна в Грузії, я була на сумівському таборі десь під Білою Церквою. Був спекотний серпневий день, вітру не було, сосни стояли, не ворухнувшись. Над нами летіли якісь гелікоптери. Хтось приїхав і сказав, що в Грузію ввійшли російські війська. Було дуже страшно - ось вона, війна, поруч. В маленькій Грузії. Тоді не було ні в кого айфонів, смартфонів, тому ми тільки уривками дізнавались новини. Далі проводили з дітьми заняття, але все вже було інакше.

Влітку далекого 2013 року ми кілька тижнів були в Грузії. Російський кордон підкрався майже під саме Горі. Колючий дріт ставав все ближче до Зугдіді. 26-річний хлопець показував нам відео, як російські військові знущалися над грузинами під час війни і плакав. Якісь чорняві чоловіки говорили, що росіяни - браття і в усьому винен Саакашвілі. Хлопець казав, що ненавидить росіян.

1 березня 2014 року ми дивилися онлайн, як Росія оголошує про введення російських військ в Україну.

Про переговори влади і опозиції

Коли диктaтурa досить сильнa, однaк рух опору її дрaтує, вонa може під мaскою "миру" домовитися з опозицією про кaпітуляцію. Зaклик до переговорів звучaтиме зворушливо, однaк у них може критися серйознa зaгрозa. Якщо ж, нaвпaки, опозиція винятково сильнa, a режим перебувaє під зaгрозою, диктaтори здaтні скористaтися переговорaми, щоб якомогa довше зберегти контроль і влaду. Демокрaти в жодному рaзі не повинні сприяти диктaторaм у досягненні їхніх цілей.

Слід пaм'ятaти про пaстки, які предстaвники прaвлячого режиму нaвмисно готувaтимуть в процесі переговорів. Зaклик до переговорів з принципових питaнь політичних свобод може бути просто спробою диктaторів схилити демокрaтів до мирної кaпітуляції, і тоді жорстокості диктaтури не буде кінця. Під чaс конфліктів тaкого типу єдино прийнятнa роль переговорів полягaє в тому, щоб нaприкінці вирішaльної боротьби зaбезпечити переможеному диктaторові можливість безпечно дістaтися міжнaродного aеропорту.

Джин Шарп "Від диктатури до демократії"

Простір Українського дому. Мистецтво і "екстремісти"

Сьогодні я познайомилась з Екстремістом, який грає на піаніно. У камуфляжі, чорній балаклаві. Розмова була коротка: 

- Ви художниця? 

- Ні, я журналіст. 

Він зітхнув і сказав, що йому вічно "щастить" на журналістів. І пішов. 

Список чорних днів

Я вірю, що прийде час, коли ми будемо жити у вільній Україні, де пануватиме свобода і справедливість. Де не треба буде ховати синьо-жовту стрічку в сумці, щоб тебе не побили, де не треба буде боятися за друзів. Ми не будемо відкривати стрічку новин із завмиранням серця у пошуку знайомих прізвищ серед списків тих, хто зник, кого побили чи арештували. Не треба буде носити в жіночій сумочці поруч із дзеркальцем і валер'янкою бинт, перекис водню і медичну маску. Не треба бути читати новини про те, як таксисти везуть побитих тітушками мирних людей в міліцію, а сусіди здають сусідів, бо їхні куртки пахнуть димом - "значить був на Майдані". Мене образили, нас усіх дуже образили. Потопталися по нашій гідності. Ви, суки, колись за це заплатите.

Заручники

Володимир В'ятрович:

У світових рейтингах найнебезпечніших терористів очікується серйозна ротація. Новачок у цих списках, впевнено займає їх верхівку. Змагатися з Віктором Януковичем, що захопив у заручники 46 мільйонів людей, поки не може жоден інший терорист світу.