Показ дописів із міткою досвід. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою досвід. Показати всі дописи

пʼятниця, 19 вересня 2014 р.

Про автостоп в Америці

Коли читаєш Керуака, то думаєш, що в Америці досі їздять автостопом. Мости, вузькі дороги через містечка, де на ґанках кожного будинку розвішені смугасто-зоряні прапори, шосе 66, Великий Каньйон, Фріско... Але фактично в США автостопом заборонений.
Коли нам було на кілька років менше, ніж зараз, і ми були на тих таборах, про які за часів совка Дмитро Павличко писав «Під Нью-Йорком табори військові, синьо-жовті мають прапори. Як убити з кров'ю чи без крові вишкіл там ведуть професори» (у Павличка ще та уява ггг), один професор політології Нью-Йоркського університету, старий гіпі, котрий, хоч і одягався тепер статечно, як і належить професору, проте, пам’ятаючи свою гіпівську суть, носив бороду і час від часу, згадуючи молодість, їздив стопом, відкрив нам цю прикру істину: в США автостоп заборонений.

пʼятниця, 6 червня 2014 р.

Як держава захищає мову. Досвід Литви

01
Як не дивно із початком війни з Росією українську мову в Україні почали вживати рідше. Мовляв, щоб не відштовхнути "схід". Хибна думка, адже мова це частина державності. У більшості європейських країн є державні органи, котрі опікуються розвитком мови свого народу. Литовський досвід особливо актуальний. У квітні ми зустрілися з Державною комісією литовської мови, щоб детально їх розпитати про те, як Литва проводить мовну політику і як захищає державну мову. Комісія знаходиться на головній вулиці Вільнюса – проспекті Гедиміна, 60. Усі вивіски і реклама на цій вулиці, як і будь-де в Литві, – литовською. Литовську найчастіше чути в кав’ярнях та магазинах.

З головою Комісії Дайвою Вайшнєне (Daiva Vaišnienė) та її заступницею Юратє Пальонітє (Jūratė Palionytė) ми спілкуємося російською, хоча перед цим списувалися англійською. Вони знають про стан справ в Україні та про чинний мовний закон Ківалова-Колєсніченка. На Texty.org.ua вийшла редагована версія інтерв'ю. Тут можна прочитати повну версію.

четвер, 8 травня 2014 р.

Діди

Дід Іван не мав пару пальців на руках (через необережність на січкарні відрізав), тому його не забрали на війну. А його брати були в УПА. І брати його жінки, моєї баби Тимофани. А дєдьо Максим народився в 1931, тому був замалий для війни. А після війни, коли совєтська влада почала порядкувати на Західній Україні, дєдьо поїхав на Донбас на шахти. І гроші міг там підзаробити, і не забрали в "стрибки", себто істрєбітельниє батальйони, які полювали на упівців. Бо так: або в УПА, або в "стрибки", або на шахти (про шахти треба уточнити, дєдьо якось же поїхав туди, але вже дєдя нема, нема в кого уточнювати).

пʼятниця, 2 травня 2014 р.

Російська пропаганда в міжміських автобусах. Шо дєлать?

Тут 1+1 каже, що відмовляється від показу контенту, що вихваляє спецпризначенців та збройні сили Російської Федерації. А хто змусить водіїв міжміських автобусів не крутити всуціль російські фільми про спецназ, дєди-ваєвалі і українці-фашисти-зрадники? Щоразу, коли я маю їхати автобусом Київ-Рівне чи Київ-Почаїв (до Шумська, а не до Почаєва) і в зворотньому напрямку, мені треба зробити дві речі: посперечатися з водієм (спершу це ввічливе прохання з усмішкою, але на моє прохання не вмикати так голосно радіо Шансон, а ще ліпше увімкнути інше радіо, не вмикати фільмів, вперто каже, що всі хочуть слухати це і дивитися), а потім посперечатися із декількома пасажирами автобуса, які кричать "Включай кіно!". Це задовбало, якщо чесно. Навушники не рятують, бо картинка все одно миготить перед очима. А картинка приблизно така: кіно про мєнтів, кіно про тупих блондинок.

пʼятниця, 7 лютого 2014 р.

Список чорних днів

Я вірю, що прийде час, коли ми будемо жити у вільній Україні, де пануватиме свобода і справедливість. Де не треба буде ховати синьо-жовту стрічку в сумці, щоб тебе не побили, де не треба буде боятися за друзів. Ми не будемо відкривати стрічку новин із завмиранням серця у пошуку знайомих прізвищ серед списків тих, хто зник, кого побили чи арештували. Не треба буде носити в жіночій сумочці поруч із дзеркальцем і валер'янкою бинт, перекис водню і медичну маску. Не треба бути читати новини про те, як таксисти везуть побитих тітушками мирних людей в міліцію, а сусіди здають сусідів, бо їхні куртки пахнуть димом - "значить був на Майдані". Мене образили, нас усіх дуже образили. Потопталися по нашій гідності. Ви, суки, колись за це заплатите.

четвер, 30 січня 2014 р.

Заручники

Володимир В'ятрович:
У світових рейтингах найнебезпечніших терористів очікується серйозна ротація. Новачок у цих списках, впевнено займає їх верхівку. Змагатися з Віктором Януковичем, що захопив у заручники 46 мільйонів людей, поки не може жоден інший терорист світу.