Російська пропаганда

У мене було таке відчуття, що я це вже десь бачив. Фашисти, неонацисти, антисеміти – все це говорили про латвійців. Єдиний новий термін, який також позичили зі сталінських часів, - це те, що про українців кажуть, як про бандерівців. Я думаю, що більшість росіян і не уявляють, що означає це «Бандера».
Юкка Ріслаккі, журналіст, письменник, автор книги "Маніпуляція фактами: латвійський варіант".

Російська пропаганда в міжміських автобусах. Шо дєлать?

Тут 1+1 каже, що відмовляється від показу контенту, що вихваляє спецпризначенців та збройні сили Російської Федерації. А хто змусить водіїв міжміських автобусів не крутити всуціль російські фільми про спецназ, дєди-ваєвалі і українці-фашисти-зрадники? Щоразу, коли я маю їхати автобусом Київ-Рівне чи Київ-Почаїв (до Шумська, а не до Почаєва) і в зворотньому напрямку, мені треба зробити дві речі: посперечатися з водієм (спершу це ввічливе прохання з усмішкою, але на моє прохання не вмикати так голосно радіо Шансон, а ще ліпше увімкнути інше радіо, не вмикати фільмів, вперто каже, що всі хочуть слухати це і дивитися), а потім посперечатися із декількома пасажирами автобуса, які кричать "Включай кіно!". Це задовбало, якщо чесно. Навушники не рятують, бо картинка все одно миготить перед очима. А картинка приблизно така: кіно про мєнтів, кіно про тупих блондинок.

Латвія, росіяни, український прапор.

Від Риги до моря (в Юрмалу) треба їхати 30 хв електричкою. Так красиво: довгий пляж, море, сонце. Дістаємо український прапор, щоб сфотографуватися. Вітер розвіває прапор, море шумить, сонце сліпить, чайки кигичуть. Біля нас проходять кілька росіянок. Одна до іншої каже:
- Уже і сюда дабралісь. Сейчас єщьо здєсь Майдан устроят.
Завіса.

1 березня Росія оголосила війну Україні

Коли почалася війна в Грузії, я була на сумівському таборі десь під Білою Церквою. Був спекотний серпневий день, вітру не було, сосни стояли, не ворухнувшись. Над нами летіли якісь гелікоптери. Хтось приїхав і сказав, що в Грузію ввійшли російські війська. Було дуже страшно - ось вона, війна, поруч. В маленькій Грузії. Тоді не було ні в кого айфонів, смартфонів, тому ми тільки уривками дізнавались новини. Далі проводили з дітьми заняття, але все вже було інакше.

Влітку далекого 2013 року ми кілька тижнів були в Грузії. Російський кордон підкрався майже під саме Горі. Колючий дріт ставав все ближче до Зугдіді. 26-річний хлопець показував нам відео, як російські військові знущалися над грузинами під час війни і плакав. Якісь чорняві чоловіки говорили, що росіяни - браття і в усьому винен Саакашвілі. Хлопець казав, що ненавидить росіян.

1 березня 2014 року ми дивилися онлайн, як Росія оголошує про введення російських військ в Україну.

Росія. Короткий автостоп і білборди-мотиватори

На травневих вихідних їздили в Росію. Назад Щигри-Курськ-Харків (всього 300 км) автостопом. Їхали цілий день. Росія запам’ятається, чистим небом, простором, гарними дорогами, дітьми і рускім язиком (як не дивно -ггг)) мало що язик собі не поламала). От сподобався стоп. Були цікаві водії. Харків зустрів спекою, розбитими дорогами і класичною музикою на вокзалі. І жахливим потягом.
Загалом склалося враження, що в Росії панує соціалізм (я не про Москву і Петербург - там не була) - усі живуть як не на пенсію, то ще на якісь соціальні виплати, про все турбується держава. Панує культ "Вєлікай Пабєди" і все, що з цим пов'язано. Так наче совок і не закінчувався.