Українець, який підняв прапор США над островом Іодзіма під час Другої світової війни

Михайло Стренк - родом із Лемківщини, сержант Корпусу морської піхоти США, учасник бойових дій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні під час Другої світової війни. Був серед шести військовослужбовців, які підняли прапор США над островом Іодзіма. Загинув у бою.

День пам'яті жертв Голодомору-геноциду

От проглянула я програму телепередач на сьогодні. Фільми про Голодомор або о 5 ранку, або о пів на 12 ночі. День пам'яті жертв Голодомору? Нє, не чув. У нас тут шоу і серіали. Х-фактор, Анжеліка, любов і сірєнь... І тільки Перший національний чув про День пам'яті. Але хто буде дивитися Перший, якщо є Х-фактор і Анжеліка? Телевізора не маю, тому перевірити не можу, чи каже правду програма телепередач. Але ж таки, мабуть, правду...

Там хоч горить свічка у куточку екрана, коли показують цицьки? Ну, щоб ясно було, що сьогодні День пам'яті.

Які назви вулиць мають зникнути з мапи України?

Трохи з буденного робочого. Український інститут національної пам’яті (де я зараз працюю) підготував список окремих осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів та політичних репресій, чиїми іменами названі вулиці в Україні.

До списку включено короткі біографічні дані та інформацію про антиукраїнську діяльність 57 партійних та військових діячів СРСР. Цей список не є вичерпним. Дослідження антиукраїнської діяльності конкретних діячів комуністичного режиму триватиме.

Не хочу жити на вулиці Леніна! Щоб перейменувати, потрібна ініціативна група і рішення місцевої Ради

Моя стаття на Texty.org.ua

При перейменуванні вулиць і площ вносити зміни в реєстраційні документи на власність, паспорти і тому подібне не потрібно.

Найпоширенішими відмовками, чому вулиця досі не перейменована, є такі: «ми так звикли, навіщо щось змінювати?», «не на часі», «мешканцям потрібно буде змінювати усі документи – це дуже дорого!», «зараз війна (вибори/економічна криза), треба іншим займатися», «ліпше б пенсію підняли», «це ж наша історія!», «не треба чіпати минуле, треба думати про майбутнє».

Про автостоп в Америці

Коли читаєш Керуака, то думаєш, що в Америці досі їздять автостопом. Мости, вузькі дороги через містечка, де на ґанках кожного будинку розвішені смугасто-зоряні прапори, шосе 66, Великий Каньйон, Фріско... Але фактично в США автостопом заборонений.

Коли нам було на кілька років менше, ніж зараз, і ми були на тих таборах, про які за часів совка Дмитро Павличко писав «Під Нью-Йорком табори військові, синьо-жовті мають прапори. Як убити з кров'ю чи без крові вишкіл там ведуть професори» (у Павличка ще та уява ггг), один професор політології Нью-Йоркського університету, старий гіпі, котрий, хоч і одягався тепер статечно, як і належить професору, проте, пам’ятаючи свою гіпівську суть, носив бороду і час від часу, згадуючи молодість, їздив стопом, відкрив нам цю прикру істину: в США автостоп заборонений.

Людина з кіноапаратом

І хоча стрічка Дзиґи Вертова "Людина з кіноапаратом" знята 1929 року в СРСР (а саме в Києві, Одесі і Харкові), здається, що це Європа, стара буржуазна Європа. Жінки в красивій білизні і в панчохах, роблять манікюри, зачіски каре, красиві вивіски на магазинах, пляж, волейбол і баскетбол, швейні машинки Singer... Але ж насправді це був Совєтський Союз і все було не так красиво, як у фільмі. Хоча, зрештою, колективізація у селах тільки розпочиналася, голоду ще не було, НЕП тільки почали згортати.

Обов'язково подивіться.

Веломандрівка навколо ставків в заплаві річки Нивка

Коли багато разів їздити ровером по одній місцевості, то згодом це набридає, тому ми сьогодні шукали новий маршрут. Ідеальна мандрівка в таку спеку, як зараз, - це після 18-ї вечора десь на 3 години і не більше, ніж на 15-17 км, щоб мати ще трохи часу десь посидіти на водою під крислатим дубом і помилуватися призахідним сонцем, очеретами, чаплями і послухати спів птахів. А потім, не поспішаючи, поїхати через ліс додому. 

Не впевнена, що субота - найкращий день для цього, бо в лісі дуже багато людей - з машинами, собаками, дітьми, м'ячами, шашликами, гучною музикою (навіщо, навіщо на природі слухати гучну музику?!).

Поїхали ми у ліс і до озера, а якщо більш точно - до ставків Дослідного господарства "Нивка" Інституту рибного господарства НААНУ. Маршрут на мапі приблизний, бо я шось не змогла нормально позначити, довелось малювати в пеінті. Ми намагались їхати ближче до води, там цікавіше, тож шукали якісь ґрунтові дороги. До речі, натрапили навіть на людний пляж.

Терабайти пам'яті

Український інститут національної пам'яті зараз втілює чудовий проект "Майдан: усна історія". Чудовий він не тільки тим, що потім буде створено архів відеосвідчень учасників Євромайдану, який зможуть використовувати історики, журналісти, документалісти, а, насамперед, тим, що відкриваєш для себе прекрасних людей. Приходить людина і годину, а то й дві, розповідає про свою участь на Майдані, про відчуття, переживання, досвід. І ти розумієш, скільки прекрасних людей довкола, які вони жертовні, щирі. Красиві у всьому, навіть якщо на їхньому тілі ще не зійшли усі синці від куль і ще не загоїлись усі рани.

"Я йшов по Інститутській до Майдану, підбирав загублені щити, каски, хтось загубив книжку "Хрещений батько" англійською, мабуть, читав її на Майдані. Вулицею йшли беркутівці, якісь жінки кричала "Слава Україні", а ті у відповідь: "Слава "Беркуту"!"..."