Не впевнена, що субота - найкращий день для цього, бо в лісі дуже багато людей - з машинами, собаками, дітьми, м'ячами, шашликами, гучною музикою (навіщо, навіщо на природі слухати гучну музику?!).
Поїхали ми у ліс і до озера, а якщо більш точно - до ставків Дослідного господарства "Нивка" Інституту рибного господарства НААНУ. Маршрут на мапі приблизний, бо я шось не змогла нормально позначити, довелось малювати в пеінті. Ми намагались їхати ближче до води, там цікавіше, тож шукали якісь ґрунтові дороги. До речі, натрапили навіть на людний пляж.
Після Святошинського озера, де дуже людно, було болото.
Потім було кілька ставків, ми їх об'їжджали з різних сторін. Ґрунтівка нас вивела до гусеничного трактора і буди, в якій, мабуть, живе сторож.
Ми посиділи під двома дубами, у яких були сплетені стовбури (мабуть, у них кохання). Час від часу кидалася риба, повз нас іноді проходили люди.
А потім ми наткнулися на будинки, квітники, городи і матусь з колясками. Виявляється, там якесь село. Їхали назад через ліс. То асфальтівка, то ґрунтова дорога. А потім випадково заїхали у закинутий дитячий табір. Сюр. Там бігали і гавкали пси, то тут то там стояли якісь напівзруйновані будівлі. Ми вперлися у ворота. Мені аж лячно стало. На щастя, там була відкрита хвіртка, через яку ми виїхали далі на дорогу.
Залишки минулої епохи.
Немає коментарів:
Дописати коментар