Зі школи нам втовкмачували - все життя потрібно вчитись. Може, у школі ця думка видається трохи жахаючою (о Боже, невже всі ці предмети потрібно буде вчити?!), але зараз видається просто прекрасною порівняно з іншою істиною - все життя потрібно боротись. Але про це нас не попереджали. І не навчили, як боротись.
Не треба сприймати це слово буквально. Про жодне фехтування, мордобій і йти-по-трупах не йдеться. Я маю на увазі, як робити зусилля над собою і щось змінювати в собі і навколо себе. Наприклад, до вас погано ставляться в ресторані, а ви не знаєте, що є книга відгуків і пропозицій та управління у справах захисту споживачів, або вас посилають із кабінету в кабінет в держустанові, ви почуваєте себе зацькованим псом і не знаєте, що робити. Або біля вас вирубують парк, а ви спостерігаєте і плачете. Тобто - боротись за людські права.
Звичайно, ми маємо час від часу Майдани, у яких кожен може повчитися боротьбі за громадянські права, але Майдани стихають, а щоденна боротьба залишається.
Чому нас у школі цього не вчать?
Не говоріть мені про книжки з історії та літератури. Авжеж, там є приклади героїзму, самопожертви. Але готовність померти за Україну не дає розуміння процесів, до прикладу, як пролобіювати якийсь хороший людський законопроект, або як мирним способом змінити владу. Може, якби більше людей орієнтувались в цих питаннях, ми б не мали стільки смертей на Євромайдані. Та й події з підручника історії виглядають чимось абстрактним і далеким (правда, у зв'язку з останніми подіями вони стали ближчими, але навряд чи школярі це так відчувають).
Може, якби у нас був в школі чи в універі курс "Як захисти свої права", то зміни відбувалися б швидше. А так ми всі сидимо і чекаємо, що більшість проблем вирішать нам прізідєнти чи хтось інший. Але жоден прізідєнт не вирішить проблем за нас самих. А нам ще вчитись і вчитись... Але якби ж то тільки вчитись. доведеться ще й боротись.
Немає коментарів:
Дописати коментар