Поговоримо про Полісся. Цього разу - розмова з Сергієм Підмогильним, керівником проектів Української асоціації активного та екологічного туризму, засновником туристичної фірми «Терра Інкогніта» і невтомним мандрівником.
"... Зараз Україна займає 87 місце в рейтингу туристичних країн світу, тобто пасе задніх. І це при тому, що ми говоримо про себе, як про найбільшу країну Європи з тисячолітньою історією..."
"... Люди відчують, де це награно, штучно, де з баяном прийшли поспівали, потім переодягнулися в турецькі кохти, а де – органічно."
- Колись мандрував у дитинстві з батьками. Самостійно почав подорожувати у студентські роки. Ще на першому курсі історичного факультету ми разом з дружиною Світланою організували першу поїздку, до речі, в печеру Млинки… Але перша моя подорож відбулася, коли я був у першому класі. Тоді, пам’ятаю, ми купили з сусідом півбуханця хліба, кинули його в портфель і пішли на околицю міста Тернополя. Так відбулася наша перша подорож, яка тривала десь 2-3 години. Ми посиділи, подивилися на потяги, але якось так мріялося десь ходити…
- Чи відрізнявся туризм в Україні 90-их років і в сучасний період?
- Так, є дуже велика різниця. По-перше, в 90-их роках і навіть десь до 2004-2005 рр., до появи Інтернету, був катастрофічний брак інформації. Зараз людина, яка хоче кудись поїхати, про більшість цікавих місць зможе дізнатись. Може, про якісь закутки інформація не завжди доступна, але про основні території чи об’єкти її знайти можна. У 90-их такої інформації не було багато, тому ми її черпали з бібліотек, з експедицій, з музейних експозицій, колекцій і навіть часом із архівів. Частиною тієї інформації і дотепер користуємось.
- Де шукати сучасному туристу інформацію про цікаві місця? Щоб Ти порадив?
- Зараз є багато ресурсів, але потрібно звертати увагу на якість цієї інформації, тому що викинути в мережу можна все, що завгодно і скільки завгодно. Є багато візуальної інформації, яка створює для користувача картинку – це вже дуже добре, тому що картинка дає можливість побувати людині дистанційно в тому місці. Ми, наприклад, досить часто користуємося супутниковими картами, програмою «Планета Земля» - дуже зручно оглядати територію, непогана якість карт, вони проілюстровані фото-графіями. Є цікаві музейні сайти. Наприклад, «Музейний простір України», географічні, геологічні, залежно від теми подорожі. Туризм – він же різноплановий. Когось можуть цікавити скелі, когось гастрономічний туризм, винні тури, наприклад. Є спеціалізовані ресурси про такі види туризму.
- До Євро-2012 почали створювати різні промо-ролики про Україну для іноземців. Здебільшого вони не витримують критики ні фахівців, ні аматорів. Що варто представляти в таких роликах? Що є в Україні такого, чого немає в інших країнах?
- Ця тема – найскладніше питання, до якого не добралися наші чиновники. «Терра Інкогніта» є ініціаторами проекту Української асоціації активного та екологічного туризму. Членами асоціації є близько 25 туристичних організацій та фірм. Оскільки держава практично нічого не робить для промоції України, ми власними зусиллями поширюємо рекламу про різні види туризму в Україні. Зараз Україна займає 87 місце в рейтингу туристичних країн світу, тобто пасе задніх. І це при тому, що ми говоримо про себе, як про найбільшу країну Європи з тисячолітньою історією і т.д. Про нас мало знають, і в туристичному плані ми на задвірках Європи.
«Чим ми вирізняємося?» - це питання ми постійно ставимо собі. Ми просто інші, у нас нема екстра-колоритного Каньйону Колорадо, у нас інша територія – межа степу і лісостепу. Нашу історію і культуру формувало пограниччя європейської та азійської культур - це наша унікальність.
Ми концентруємо увагу на своєрідних пейзажах. Вони зовсім інші, ніж у Словаччині чи в якійсь іншій країні. У нас є цікаві Горгани в Карпатах, унікальні Кримські гори, Полісся, мальовничі і загадкові місця у Придніпров’ї. У нас ще можна привабити туриста малоходженими туристичними шляхами, подорожувати якими можна досить вільно.
Гуцульщина і Полісся – два найцікавіші регіони, де є значний потенціал етнічних традицій. Якщо на Гуцульщині це досить добре використовується, діє товариство «Гуцульщина», видаються різні журнали, газети, проводяться фестивалі, то на Поліссі цього немає, хоча поліська культура надзвичайно цікава. Полісся – це один із потенційних регіонів розвитку туризму, навіть з огляду на те, що він не має гір. Те саме стосується Подністров’я. Будь-яка туристична територія має потенціал, потрібно лише працювати над цим. Якщо це органічно, як-от на Гуцульщині – гуцули тримаються своєї культури, ходять на свята у народному одязі, для них це не показуха, а частина їхньої культури, коли воно з душею, то туристи сприймають це по-іншому. Можна це створювати штучно, але люди відчують, де це награно, штучно, де з баяном прийшли поспівали, потім переодягнулися в турецькі кохти, а де – органічно.
«Чим ми вирізняємося?» - це питання ми постійно ставимо собі. Ми просто інші, у нас нема екстра-колоритного Каньйону Колорадо, у нас інша територія – межа степу і лісостепу. Нашу історію і культуру формувало пограниччя європейської та азійської культур - це наша унікальність.
Ми концентруємо увагу на своєрідних пейзажах. Вони зовсім інші, ніж у Словаччині чи в якійсь іншій країні. У нас є цікаві Горгани в Карпатах, унікальні Кримські гори, Полісся, мальовничі і загадкові місця у Придніпров’ї. У нас ще можна привабити туриста малоходженими туристичними шляхами, подорожувати якими можна досить вільно.
Гуцульщина і Полісся – два найцікавіші регіони, де є значний потенціал етнічних традицій. Якщо на Гуцульщині це досить добре використовується, діє товариство «Гуцульщина», видаються різні журнали, газети, проводяться фестивалі, то на Поліссі цього немає, хоча поліська культура надзвичайно цікава. Полісся – це один із потенційних регіонів розвитку туризму, навіть з огляду на те, що він не має гір. Те саме стосується Подністров’я. Будь-яка туристична територія має потенціал, потрібно лише працювати над цим. Якщо це органічно, як-от на Гуцульщині – гуцули тримаються своєї культури, ходять на свята у народному одязі, для них це не показуха, а частина їхньої культури, коли воно з душею, то туристи сприймають це по-іншому. Можна це створювати штучно, але люди відчують, де це награно, штучно, де з баяном прийшли поспівали, потім переодягнулися в турецькі кохти, а де – органічно.
- Чим для туриста може бути цікаве Полісся?
- Усе пізнається в порівнянні. Коли ми говоримо про туристичні території, то стараємося намалювати перед очима туриста картинку. Полісся - це рівнинна територія, немає гір, багато лісів. Полісся – це дуже багато річок та озер. Піщанисті ґрунти, піщані береги та русла річок, долини, багато піску та гранітного каміння. Територія з давніх-давен була заболочена, доволі віддалена, на ній сформувалася своєрідна культура. Це все виражається в одязі, в піснях, у говірці. Полісся досить велике, воно ділиться на правобережне та лівобережне. Географічно вони схожі, але історично і ментально ці частини відрізняються, тому що там жили і волиняни, і сіверяни, і древляни. Річка Десна – це головна водна артерія лівобережного полісся. Волинська частина Полісся найбільш помережена лісами.
- Які цікаві місця можна побачити на Поліссі?
- У самому куточку, на заході Полісся, знаходяться Шацькі озера – природний заповідник, територія, де сконцентровані найцікавіші озера в Україні, номінанти Семи природних чудес України. Якщо рухатися на схід, то далі є Національний парк Прип’ять-Стохід, де зливаються річки Прип’ять та Стохід, межа Волинської та Рівненської областей. Там є багато сіл, де збереглися хати під солом’яними стріхами. Якщо подорожувати річкою, можна потрапити до села Сваловичі – доїжджати до нього довше, аніж допливти човном.
Цікаво відвідати Клесівське родовище бурштину, де він виходить близько до поверхні. За часів СРСР там діяв завод з добування бурштину. Це не туристичний об’єкт, але цікаво поїхати подивитися, як видобувають бурштин, як люди копають його самовільно. Крім того, недалеко звідти знаходиться родовище базальтів – окремої гірської породи вулканічного походження. Базальт виступає на поверхню, застигаючи шестигранними стовпами, деякі з них сягають навіть 10 метрів, між собою вони з’єднані в брили, візуально це досить цікаво. Їх добувають відкритим кар’єрним способом, туди можна спуститися, подивитись. У тих місцях гарні пейзажі.
На межі Рівненської і Житомирської областей річка Случ протікає через парк «Надслучанська Швейцарія», вона перетинає Український кристалічний щит – найдавніше геологічне утворення в Україні. Тут збереглася дерев’яна архітектура, у цьому регіоні відчувається старе Полісся. Щоправда, туди дещо проблематично доїхати, оскільки подекуди дорога вимощена бруківкою. Через те там немає інтенсивного туристичного руху.
Є ще Овруцький кряж. Овруч – місто з тисячолітньою історією, зберігся один храм, збудований в домонгольський період. Поруч – Камінне село, невеликий заказник. Туди багато хто приїжджає, слухає легенди. Недалеко від Овруцького кряжу є Поліський заповідник, де зберігають традиції бортництва. Цей спосіб видобування меду, відомий ще з часів Київської Русі, досі живий. Є люди, які ще цим займаються, вилазять на дерево, вішають борті. При цьому, їх потрібно вішати так, щоб ні ведмідь не міг долізти, ні людина не могла вкрасти. Якщо говорити про храми, то найцікавіші з них збереглися на лівобережному Поліссі, як от у Седневі, де бував Глінка, Шевченко.
- А що б Ти порадив туристам, які прагнуть комфорту? Що з інфраструктурою?
- Інфраструктура Полісся нерозвинена. Найкращий готель «Слов’янський» в Новгород-Сіверському, там зустрічалися перші особи країн СНД, він був дуже швидко збудований і досить хороший. Кілька садиб зеленого туризму є коло Надслучанської Швейцарії. Якщо говорити про інші території, то важко знайти інформацію. Ще одне місце з розвиненою інфраструктурою – Чернігів, обласний центр, а між цими містами важко знайти місце, де зупинитися. На правобережному Поліссі є кілька садиб зеленого туризму або невеличких готелів чи баз. Є вони в районі Надслучанської Швейцарії, в Олевську, гостьовий будиночок у Поліському заповіднику, є рекреаційна зона Шацький озер, ну, і звісно, вздовж головних автомобільних шляхів. Але треба розуміти, що це доволі скромні заклади проживання.
- Де варто шукати старовину?
- На волинській частині, території, яка біля Білорусії, настільки цікава говірка, що це просто треба почути, записати. Біля Овруча є кілька сіл, які вже вимирають, але там ще є трохи старих людей, які знають ту говірку. До речі, на Поліссі збереглися литовські топоніми - назви населених пунктів, річок. А традиції збереглися, в них багато від язичництва. Одяг не є настільки колоритним, як в гуцулів, але він також цікавий.
- Чим найкраще мандрувати Поліссям, щоб пізнати його? Велосипедом, потягом, автомобілем?
- Якщо глянути на карту, то на туристичній території України Полісся займає найбільше місця. Важко вибрати якийсь один вид транспорту – залежно, куди їхати, яка мета подорожі. Можу порекомендувати найбільш екзотичний спосіб. Є село Антонівка, до якого можна добратися варшавською трасою до Сарн, а від Сарн до села Антонівки 15 км. З Антонівки виходить вузькоколійка, яка йде до села Зарічне. Там їздить поїзд «кукушка» з швидкістю 20-30 км на год., не більше. Він їде найбільшим дерев’яним мостом в Україні через річку Стир. Він їде до Зарічного, там можна походити годинку, перекусити щось та повернутися. Мандрівка на день, але вражень море. Іноземцям, які приїжджають подивитися на цю екзотику, наймають поліський музичний колектив, частують їх горілкою та салом… Для мешканців деяких сіл цей потяг – єдиний спосіб комунікації. Якщо їхати на чернігівське Полісся, зі автостопом там складніше, але спробувати автобусом чи автомобілем можна.
- Які найближчі поїздки можете запропонувати нашим читачам?
На травневі вихідні в нас є традиційні програми – рафтинг Черемошем, під час якого пропонуємо туристам ряд пішохідних, водних маршрутів, показуємо етнографію Гуцульщини, стоїмо на території, де господиня-гуцулка готує традиційні страви. Цього року ми зробили блок клубних програм, дещо дешевших, які ми трохи пізніше зможемо запропонувати охочим. Вони більш насичені, включають більше об’єктів, можливо, буде менше комфорту, але буде цікаво.
"Кукушка"
Фото надані Сергієм Підмогильним
Немає коментарів:
Дописати коментар