Простір Українського дому. Мистецтво і "екстремісти"

Сьогодні я познайомилась з Екстремістом, який грає на піаніно. У камуфляжі, чорній балаклаві. Розмова була коротка: 

- Ви художниця? 

- Ні, я журналіст. 

Він зітхнув і сказав, що йому вічно "щастить" на журналістів. І пішов. 

Сьогодні я була в Українському домі. Ну, я там і раніше бувала, але сьогодні відчула, наскільки там приємна атмофсера. Вільний простір, де можна послухати лекцію у Відкритому Університеті, подивитись, як художники розписують щити воякам із Самооборони, познайомитись із Екстремістом, який грає на піаніно (це точно був він, бо прийшов в Мистецьку сотню робити афішу про концерт Piano Extremist, а я його ще спитала, чи то він - і він підтвердив). Ходять красиві дівчата-художниці, хлопці в бронежилетах і балаклавах, якісь чуваки з гітарами. До хлопців у балаклавах залицяються дівчата (і я їх розумію, виявляється, балаклава - це так сексуально гг))), фотографуються, пробують втримати 8-кілограмові металеві щити. У буфеті приємні жінки у медичних масках готують канапки, суп і з любов'ю подають їх "екстремістам".

У Бібліотеці Майдану багато книг, усі вони посортовані - українська проза, зарубіжна проза, поезія, книги іноземними мовами. Вибрати є з чого. Серед книг іноземними мовами навіть є товстезні книжки з програмування. Дуже багато сучасної літератури.

Згодом ці книги поїдуть у сільські бібліотеки, а поки що можна приходити читати, брати "під чесне слово" додому (до речі, на кожній книжці є штамп "Бібліотека Майдану") та, звісно, приносити ще.

 

Здається, єдиний мінус Українського дому - немає вільного вай-фаю.

Сьогодні я була свідком, як художники із Мистецької сотні розписували бойові щити воякам Самооборони Майдану. Спершу митці спілкувалися із бійцями, щоб зрозуміти особливість їхньої сотні, індивідуальність власника щита, потім бралися до роботи.

Художник Лев Скоп одним із перших почав роботу. Після спілкування із бійцем 32-ї Гуцульської сотні Самооборони, вусанем у камуфляжі, він почав малювати на щиті Архистратига Михаїла, який тримає спис і щит із зображенням герба Гуцульської сотні - Карпатські гори і топірці.

Молода художниця Катерина Ткаченко певний час розмовляє із Назаром, сотником 26-ї сотні. Поруч на стіні висять дерев'яні ікони, які вона розписувала. На них зображені козаки із крилами. Серія називається "Українські ангели". Катерина починає розписувати дерев'яний щит Назара - на блакитному тлі із червоного серця проростають квіти. 

Поруч сидять по парах хлопці у бронежилетах і балаклавах, з ними спілкуються дівчата-художниці. Декотрі так забалакались, що досі не почали малювати :) Ось так мистецтво поєднує людей.