Що грузини кажуть про Саакашвілі?

Колись я таки допишу всі розпочаті пости про нашу поїздку в Грузію. А зараз скажу, що 18 днів у Сакартвело вистачило з головою. І хоча ми були лише у Батумі – Ґоніо – Махінджаурі – проїздом, в Кутаїсі – проїздом, в Зуґдіді – Местія – Сурамі – Мцхета -Тбілісі, проте цього вистачило, щоб скласти певні враження про Грузію і принаймні у найближчі кілька років туди не хотіли.

Багато друзів, які знають про реформи Міхеіла Саакашвілі і слідкують за політичною ситуацією в Сакартвело, мене запитують, як звичайні грузини ставляться до свого Президента тепер, коли, по-суті, він не має ніякої влади, а країною керує прем’єр-міністр Бідзіна Іванішвілі, російський мільярдер. Спробую відповісти. Наперед кажу, що вибірка не репрезентативна, але усюди ми намагалися поспілкуватися на цю тему з грузинами.

Поети п’ють каву, їдять конфітюр

Найсумніше стає тоді, коли розумієш, що стаєш старшою за своїх улюблених поетів. І я не знаю, як почуватимусь у тридцять років, і я стану старшою за Василя Симоненка, який помер, коли йому не було й тридцяти. Або коли мені виповниться 34, то я буду на рік старша за Григорія Чубая, буду, либонь, називати його Грицьком і дарувати книжки старшокласникам, для яких він буде вусатим дядьком. А до 34-х не так вже й багато, всього якихось десяток років, навіть менше.

Так дивно ставати старшою, а вони будуть залишатись завжди такими молодими.

У «П’ятикнижжі» опубліковано лист Чубая до Олега Лишеги, у ньому Грицьку 25, у нього дружина і малий Тарасик, який розкидає іграшки, новий період життя, як він пише, і спогади про події п’ятирічної давнини – газетний кульок з немитими черешнями і фільм про кохання дівчини до поета. Це ж тоді йому 20 років було!